kuratorka: Joanna Kobyłt (BWA Wrocław)
wystawa: 21.09-4.11.2023
wernisaż: 21.09 (czwartek) godz. 18:00
oprowadzanie artystyczno-kuratorskie: 23.09 (sobota) godz. 15:00
Przemysłowe piece, które wypiekały chleb dla armii, dawno już ostygły1. Zresztą żaden ogień nie mógłby się palić w otoczeniu, w którym nie ma prawie tlenu. Zawiesisty pył unoszący się dookoła wdziera do wnętrza ciała. Pomiędzy trzema żeliwnymi kolumnami zakwitło nowe życie. Pnącza wiją się w górę i opadają na ziemię. Powstałe z materii nieożywionej żyją, chłonąc błotną, mulistą ciecz. Ulegają ciągłej morfogenezie, zatrzymując się tylko na chwilę w przybranej formie. Ich obecność odurza, trudno więc stwierdzić, czy to tylko stary świat po upadku, czy początek nowego rozgrywającego się poza dominacjami gatunków, które znamy.
W rzeczywistości Inside Job nie znajdziemy rozstrzygnięcia tej kwestii. Z tajemniczych powodów nie ma tutaj wojska, piekarskich czeladników i strażników. W ogóle nie ma ludzi – bytów, które zwykliśmy tak nazywać. Istnieje za to nowy stan skupienia dziwnych obrazów, energii i pewien rodzaj poszerzonej świadomości, odczuwającej i pojmujacej więcej, inaczej zespolonej ze światem.
Być może wraz ze spożywanym masowo chlebem do ludzkiego krwioobiegu dostał się grzyb buławinki czerwonej, który zainfekował ziarna żyta używanego do wypieku. Pasożyt rozgościł się w ludzkich organizmach, powodując ergotyzm, chorobę dawniej zwaną ogniem św. Antoniego – jej symptomami są zaburzenia czucia, halucynacje, mania, silny piekący ból, gorączka i drgawki. Ulegający szybkiej mutacji grzyb sprawił, że infekcja objęła większe skupiska ludzkie, opanowując kolejne populacje. Pokłosie tej patogenezy ściele się pod nogami, pokrywa ściany, wypełnia przestrzeń dookoła. Jednak czy na pewno to, co widzimy dzieje się naprawdę? Całkiem możliwe, że są to halucynacje, omamy powstałe w zatrutych sporyszem umysłach.
Pewnej wskazówki dostarczają roślinno-inżynieryjne hybrydy, dziwaczne obiekty urzeczywistniające ilustracje wypełniające karty Manuskryptu Wojnicza. Tajemniczy średniowieczny lub nowożytny rękopis, zapisany nigdy nierozszyfrowanym pismem, jest najpewniej rodzajem alchemicznego traktatu. Nie jest to pewne, łatwo jednak wyobrazić sobie, że tekst ten wyprzedza swoją epokę jako medytacja nad naturą koegzystencji techniki i przyrody. Przedstawione w nim floralne systemy naczyń połączonych i organiczna architektura są zapowiedzią przyszłych form symbiozy, przepowiedni ziszczającej się na naszych oczach.
There are flowers that are born of mud to najnowsza wizja Uli Lucińskiej i Michała Knychausa powstająca pomiędzy spekulacją i nadzieją, końcem a początkiem. Punktem wyjścia do refleksji o następstwach ekozagłady są metaforyczne obiekty rodem z przyszłości, która stała się przeszłością i nadeszła za szybko. Sytuujące się pomiędzy żywymi a nieożywionymi prace zdają się być wyobrażeniem postnaturalnego, ale i postludzkiego porządku, jaki powstał w szczelinach relacji człowieka z przyrodą, na zgliszczach cywilizacji i z udziałem reliktów środowiska naturalnego.
W swojej metodzie pracy Ula i Michał łączą materiały organiczne z częściami wytworzonymi przy użyciu maszyn przemysłowych. Elementy te poddawane są manualnym procesom, jak malowanie, szlifowanie, gięcie, zszywanie i woskowanie. Efektem końcowym jest kolażowa instalacja, w której naturalne i sztuczne, maszynowe, ludzkie i pozaludzkie elementy splatają się w całość, tworząc wrażenie zawieszenia pomiędzy różnymi układami. Taka praktyka regularnie pojawia się w twórczości Inside Job, podobnie jak ich charakterystyczne motywy i ornamenty tworząc unikalny, trudny do rozszyfrowania kod, język estetyczny właściwy dla ich twórczości.
Tytuł najnowszej wystawy Inside Job odnosi się do symboliki lotosu wieloletniej byliny wodnej, której imponujące kwiatostany rosną dzięki systemowi korzeniowemu czerpiącemu związki organiczne z błotnistego dna akwenu wodnego. W tym kontekście popularny motyw ze wschodnich tradycji religijnych może być utożsamiany z ciemną ekologią, którą głosi Timothy Morton. Zamiast antropocentrycznie odrzucać to, co uważane za obrzydliwe i odrażające – czyli próbować wyciągnąć świat z tytułowego bagna – powinniśmy przyjrzeć się mu dokładniej. Wyda ono bowiem na nowy świat owoce przyszłości.
1 Przestrzeń 66P mieści się w budynku starej piekarni garnizonowej wybudowanej w latach 1900 – 1901. W tym okresie większość terenów na Kępie Mieszczańskiej stanowiły obiekty wojskowe. W budynku znajdowały się piece do wypieku chleba i sucharów oraz specjalne maszyny do wyrabiania i formowania ciasta. Po II WŚ budynek często zmieniał swoją pierwotną funkcję.
Ula Lucińska i Michał Knychaus pracują razem jako duet Inside Job. Ukończyli Intermedia na Uniwersytecie Artystycznym w Poznaniu. W swojej praktyce wykorzystują różnorodne media i materiały. Pracując z obiektami rzeźbiarskimi tworzą rozbudowane i immersyjne środowiska. Wiele z ich projektów odnosi się do katastroficznych narracji, w których hauntologiczne nawiedzenia z przeszłości przeplatają się z futurystycznymi spekulacjami. Wykorzystując fikcję jako metodologię pracy, badają jej samospełniający się potencjał – prognozując dystopie i utopie, zastanawiają się nad ich możliwościami i ograniczeniami.
Są finalistami międzynarodowego konkursu Artagon IV w Paryżu (2018); nominowani do Międzynarodowej Nagrody Allegro Prize (2020); otrzymali Nagrodę Miasta Poznania dla Młodych Artystów (2022,2020); Nagrodę Ministra Kultury i Dziedzictwa Narodowego (2018) oraz Nagrodę Banku Santander (2016). Ich wspólny projekt dyplomowy otrzymał nagrody od magazynów SZUM i Czas Kultury (2018). Swoje prace prezentowali podczas: rezydencji artystycznych (The Brno House of Arts; RUPERT Residency, Wilno; A-I-R FUTURA, Praga; Aldea Residency, Bergen); wystaw indywidualnych (m.in. eastcontemporary, Mediolan; FUTURA, Praga; Šopa Gallery, Koszyce; Hot Wheels Projects, Ateny; SKALA, Poznań) i zbiorowych (34. Biennale Sztuk Graficznych w Lublanie; Kunsthalle Baden-Baden; BWA Wrocław; Gdańska Galeria Miejska; BWA w Zielonej Górze; TRAFO – Trafostacja Sztuki, Szczecin).
Joanna Kobyłt jest historyczką, krytyczką sztuki i kuratorką. Studiowała historię sztuki i kulturoznawstwo. Punktem wyjścia do jej pracy kuratorskiej jest często kontekst historyczny. Interesuje się zagadnieniem widmologii, a także medium wystawy jako ideologicznym narzędziem wytwarzania wiedzy oraz stykiem historii wizualności i historii nauk przyrodniczych. Pracuje w BWA Wrocław, gdzie odpowiada kuratorsko za galerię BWA Wrocław Główny.
organizatorka i producentka wystawy: 66P Subiektywna Instytucja Kultury
Існують квіти, які народжуються з багнюки. Inside Job (Ула Лучінська, Міхал Книхаус)
кураторка: Йоанна Кобилт (BWA Wrocław)
виставка: 21.09-04.11.2023
вернісаж: 21.09 (четвер) о 18:00
мистецько-кураторська екскурсія: 23.09 (субота) о 15:00
Промислові печі, які пекли хліб для армії, вже давно охололи1. Утім жоден вогонь не горів би в приміщенні, де майже немає кисню. Густий пил, що піднімається навколо, проникає всередину тіла. Між трьома чавунними колонами зацвіло нове життя. Лози в’ються вгору й опадають на землю. Утворені з неживої матерії, вони живуть, поглинаючи болотну, каламутну рідину. Вони піддаються безперервному морфогенезу, лише на мить зупиняючись у прийнятій формі. Їхня присутність одурманює, тому важко сказати, чи це лише старий світ після занепаду, чи початок нового, що відбувається за межами домінування відомих нам видів.
Насправді Inside Job не знайдемо відповіді на це питання. Із загадкових причин тут немає армії, працівників пекарні та охоронців. Взагалі немає людей – істот, яких ми звикли так називати. Натомість існує новий стан скупчення дивних образів, енергії та свого роду розширеної свідомості, яка відчуває та розуміє більше, по-іншому пов’язана зі світом.
Можливо, разом з масовим вживанням хліба в кров людини потрапив грибок житниці, який заразив зерна жита, що використовуються для випічки. Паразит оселився в людських організмах, викликаючи ерготизм, хворобу, раніше відому як «вогонь святого Антонія» – її симптомами є порушення чуття, галюцинації, манія, сильний пекучий біль, лихоманка та судоми. Гриб, що швидко мутував, змусив інфекцію поширитися на більші населені пункти, опановуючи наступні популяції. Наслідки цього патогенезу стеляться під ногами, покривають стіни, заповнюють простір навколо. Але чи відбувається те, що ми бачимо, насправді? Цілком можливо, що це галюцинації, марення, народжені в отруєних житницею головах.
Певної підказки надають рослинно-інженерні гібриди, дивні об’єкти, які представлені ілюстраціями, що заповнюють сторінки Рукопису Войнича. Таємничий середньовічний або сучасний рукопис, написаний ніколи нерозшифрованим почерком, швидше за все, є якимось алхімічним трактатом. Це не точно, але легко уявити собі, що цей текст випередив свою епоху як роздуми про природу співіснування техніки та природи. Флоральні системи сполучених судин і органічна архітектура, представлені в ньому, є передвісником майбутніх форм симбіозу, пророцтвом, яке збувається на наших очах.
Існують квіти, які народжуються з багнюки – це найновіше бачення Ули Луцінської та Міхала Книхауса, що виникає між припущеннями та надією, кінцем і початком. Відправною точкою для роздумів про наслідки екодеструкції є метафоричні об’єкти з майбутнього, яке стало минулим і прийшло надто рано. Локалізовані між живими і неживими роботи ніби є образом постприродного, але також і постлюдського порядку, який утворився у щілинах стосунків людини з природою, на попелі цивілізації та за участю реліктів природного середовища.
У своєму методі роботи Ула та Міхал поєднують органічні матеріали з деталями, виготовленими за допомогою промислових машин. Ці елементи піддаються ручним процесам, таким як фарбування, шліфування, згинання, зшивання та воскування. Кінцевим результатом є інсталяція-колаж, у якій природні та штучні, машинні, людські та нелюдські елементи переплітаються в єдине ціле, створюючи враження зависання між різними системами. Така практика регулярно з’являється у творчості Inside Job, так само як їхні характерні мотиви та орнаменти, створюючи унікальний, важкий до розшифрування код, естетичну мову, специфічну для їхньої творчості.
Назва найновішої виставки Inside Job відсилає до символіки лотоса – багаторічної водяної рослини, чиї вражаючі суцвіття ростуть завдяки кореневій системі, що черпає органічні сполуки з мулистого дна водойми. У цьому контексті популярний мотив східних релігійних традицій можна ототожнити з темною екологією, яку проповідує Тімоті Мортон. Замість антропоцентричного неприйняття того, що вважається огидним і відразливим, – тобто спроби витягнути світ із титульного болота – варто придивитися до нього уважніше. Воно принесе плоди майбутнього новому світу.
1 Приміщення 66P знаходиться в будівлі старої гарнізонної пекарні, побудованої в 1900 – 1901 роках. У той час більшість територій у Кемпі Мєщанській були військовими об’єктами. У будівлі знаходились печі для випікання хліба та коржиків, а також спеціальні машини для замішування та формування тіста. Після Другої світової війни будівля часто змінювала своє початкове призначення.
Ула Лучінська та Міхал Книхаус працюють разом як дует Inside Job. Вони закінчили Інтермедіа в Університеті Мистецтв у Познані. У своїй практиці використовують різноманітні медіа та матеріали. Працюючи зі скульптурними об’єктами, вони створюють складні та захоплюючі роботи. Багато їхніх проєктів пов’язані з катастрофічними розповідями, в яких гаунтологічні бачення з минулого переплітаються з футуристичними припущеннями. Використовуючи фікцію як робочу методологію, вони досліджують її самореалізуючий потенціал – передбачаючи антиутопії та утопії, розмірковують про їхні можливості та обмеження.
Фіналісти міжнародного конкурсу Artagon IV у Парижі (2018); номіновані на Міжнародну Премію Allegro Prize (2020); отримали Нагороду Міста Познань для Молодих Митців (2022, 2020); Нагороду Міністра Культури та Національної Спадщини (2018) та Нагороду Банку Santander (2016). Їхній спільний дипломний проєкт отримав нагороди журналів SZUM та Czas Kultury (2018). Свої роботи вони представили під час: мистецьких резиденцій (The Brno House of Arts; RUPERT Residency, Вільнюс; A-I-R FUTURA, Прага; Aldea Residency, Берген); індивідуальних виставок (серед інших, eastcontemporary, Мілан; FUTURA, Прага; Šopa Gallery, Кошице; Hot Wheels Projects, Афіни; SKALA, Познань) та групових виставок (34. Бієнале Графічного Мистецтва в Любляні; Kunsthalle Баден-Баден; BWA Вроцлав; Міська Галерея у Ґданську ; BWA в Зеленій Гурі; TRAFO – Trafostacja Sztuki, Щецин).
Joanna Kobyłt – jісторикиня і критикиня мистецтва, кураторка. Вивчала мистецтвознавство та культурологію. Відправною точкою її кураторської роботи часто є історичний контекст. Її цікавить питання привидології, а також засіб виставки як ідеологічного інструменту формування знань, окрім того стик історії візуальності та історії природничих наук. Вона працює у BWA Вроцлав, де відповідає за кураторство галереї BWA Wrocław Główny.
організатор та продюсер виставки: 66P Суб’єктивна Інституція Культури