ПоголосМацей Холєва
кураторка: Йоанна Кобилт-Сходовська
вернісаж: 16.07 (четвер), 18:00
авторсько-кураторська екскурсія: 18.05 (субота), 15:00
тривалість виставки: 16 липня – 5 вересень 2026
На листівці 1914 року зображено верхньосілезьке містечко Радзьонкув. На момент видання листівки населений пункт, що функціонував під назвою Radzionkau та належав до Німецької імперії, був показанийтаким, яким його уявляли через сто років. Marktplatz in der Zukunft — проголошує напис у верхній частині листівки, тобто «ринок майбутнього».
Уже сама ця назва виявляє певний парадокс: Радзьонкув, якпромислове місто, історично ніколи не мав ринку в класичному значенні. Отже, листівка створює не лише бачення майбутнього, а й альтернативну ідентичність місця — більш міщанську, репрезентативну татаку, що прагне модерності.
Футуристична графіка, створена методом фотомонтажу, розгортає панораму цивілізаційного поступу. Над містом, по завислому в повітрі віадуку, мчить швидкісний потяг. Вулицями проноситься електричнийтрамвай, над забудовою ширяє монументальний дирижабль, а поруч із ним — майже анахронічна для сучасного погляду — повітряна куля. Унизу листівки видно розлоге водне плесо. Можливо, це сміливеурбаністичне бачення, що випереджає свою епоху, — рекреаційне озеро в центрі міста. А можливо, навпаки: передвістя катастрофи, повені, пов’язаної з антропогенними змінами клімату.
У XX столітті подібні листівки масово створювалися й циркулювали по всій Європі. Як великі міста, так і невеликі містечка могли замовити власну проєкцію майбутнього. Вони були водночас виразомзахоплення прогресом і інструментом локальних амбіцій. Кожне місце могло уявити себе частиною майбутнього глобалізованого світу.
Радзьонкув — рідне місто Мацея Холєви, а знайдена листівка стала відправною точкою для виставки, що поглиблює його багаторічні дослідження локального, периферійного та того, що перебуває в напрузіз глобальним. Виставка Поголос не пропонує альтернативного бачення завтра чи чергової утопії. Мацея цікавить момент, у якому майбутнє втрачає чіткість і перестає піддаватися однозначномупредставленню. Те, що нечітке, розпорошене й неповне, постає тут не як брак, а як досвід сучасності — світу, надто складного, щоб його можна було охопити одним поглядом.
Якщо говорити про погляд і модерність, на думку, звісно, спадає Картезій, для якого бачення було не лише чуттям, а й методом пізнання та способом упорядкування світу. Футуристична листівка діє саме в такій логіці: вона представляє майбутнє як те, що можна побачити заздалегідь, охопити поглядом і спроєктувати. У роботах Мацея нечітке, розпорошене й неповне не означає браку, а стає методомпрочитання реальності. У такому підході найважливішим виявляється не гостре, «озброєне» знанням око, а невпевнений, периферійний погляд — такий, що відмовляється від повного контролю на користьмножинності можливих прочитань.
Хоча периферійність залишається однією з найважливіших тем практики Холєви, вона не розглядається як романтична альтернатива центру. Відносини між центром і периферією ґрунтуються тут не напростому поділі, а на безперервному русі уявлень, бажань і жестів привласнення. Провінція водночас може бути ідеалізованою, естетизованою та підпорядкованою очікуванням центру.
Уявімо порядок, протилежний тому, що зображений на листівці. У недалекому майбутньому саме велика метрополія починає захоплюватися провінційністю, локальним фольклором і естетикою малихмістечок. Політики цинічно використовують популярність популістських наративів і ухвалюють рішення про спорудження монументального пам’ятника — гіпертрофованої фігури, натхненної вернакулярноюсадовою скульптурою. Об’єкт постає в центральній точці міста, пропонуючи креативним класам естетичну екзотику та відчуття символічної близькості до «локальності».
Невдовзі після його відкриття гармонійна оповідь, однак, починає тріщати. Те, що мало стати доказом відкритості та примирення центру з периферією, виявляє конфлікти, які вже неможливо нейтралізуватиестетикою. Створений Мацеєм Холєвою наратив не є фантазією про помсту провінції. Радше це спроба показати, що майбутнє, спроєктоване центрами влади, не обов’язково є спільним майбутнім аботаким, що буде прийнятим усіма.
Виставка Мацея Холєви не прагне повернути втрачену віру в прогрес чи створити нове бачення того, що настане. Вона радше залишає нас серед образів, які лише починають проявлятися, розпадатися абомріяти про власну форму. У цьому сенсі ретрофутуристична листівка початку XX століття залишається особливою фігурою — не тому, що хибно передбачила майбутнє, а тому, що й досі оголює нашебажання зробити і майбутнє, і минуле видимими, подивитися на них «озброєним» оком, а потім підпорядкувати й перетворити на цілісний образ, придатний для репрезентації.
Biogramy
Мацей Холева (нар. 1991 у Семяновіце-Шльонських) — художник-візуаліст. Закінчив Академію образотворчих мистецтв у Катовіце. Він створює об’єкти, інсталяції, малюнки та фотографії. Його практика поєднує художню, дослідницьку та літературну діяльність, створюючи роботи, вбудовані в місцевий соціально-культурний контекст. Він зосереджується на темах, пов’язаних з периферією, місцевою ідентичністю та народною естетикою. Він спирається на власні короткі наративні форми та переробку почутих історій. Він родом з Радзьонкова, невеликого містечка, яке вважає важливим джерелом орієнтирів та натхнення.
Його роботи були представлені в таких місцях, як Центр сучасного мистецтва «Кроніка», TRAFOstacja Sztuki у Щецині, галерея BWA у Бєльській галереї, галерея EL, міська галерея Гданська, галерея «Відна», MOCAK, галерея BWA у Катовіце, галерея «Лабіринт» та художня галерея. Яна Тарасіна, галерея «Шара Кам’єниця», галерея «Шара», художня галерея «Возовня» та галерея «Піктограм». Фіналіст таких конкурсів: Премія фонду Vordemberge-Gildewart, конкурс «Trójka Talents», конкурс «Przypływ. Young Polish Art» та конкурс фонду «Grey House».
Фото: Момо Млинарська
Йоанна Кобилт-Сходовська — історик мистецтва, критикиня, кураторка та дослідниця. Вона є членом Польської секції Міжнародної асоціації арт-критиків (AICA) та лауреатом Вроцлавської художньої премії (2023). Публікувалася в таких журналах, як Obieg, Szumiе, Notes na 6 Ciężki та Dwutygodnik. Наразі працює у BWA Wrocław, де керує галереєю BWA Wrocław Główny. У своїй кураторській практиці вона працює з історичним контекстом; її цікавить сучасність як епоха, наслідки якої ми стикаємося сьогодні, а також виставковий медіум як інструмент знання та влади, що формує способи сприйняття та розуміння історії та нашого власного сьогодення.
Фото: Аліція Кіелан
Команда 66P та співпрацюючі особи
організація, виробництво та реалізація: Рената Яродзька, Рафал Яродзький, Анна Круковська, Мірек Луцкош, Мірек Худий, Патриція Уцекляк, Лукаш Балацінський, Данута Кшивіцька, Тереса Гайлаш-Ґолонка, Міхал Чаплінський, Катажина Малолєпша, Каміль Олєндер, Гелєна Свіртун, Аліція Вояковська
промоція: Fest Promo
графічна ідентифікація: Ева Ґловацька
переклади: Юлія Ліцевич, Кароль Ванек
медійні партнери: MINT Magazine, Miej Miejsce, Notes na 6 Tygodni, Radio Wrocław, Radio RAM, Radio Wrocław Kultura