16.03-22.04.2023
Dokumentacja fotograficzna wystawy oraz wernisażu, fot. Czesław Chwiszczuk:
Wystawa składa się z cyklu prac Adama Kozickiego, które powstały na przestrzeni kilkunastu ostatnich miesięcy. Prezentowane obrazy łączy temat granicy – ze szczególnym naciskiem na sytuację na pograniczu polsko-białoruskim. W związku z kryzysem humanitarnym i wprowadzeniem stanu wyjątkowego na tym obszarze, ten szczególny fragment terytorium stał się na chwilę atrakcyjny medialnie – ale nie na tyle, aby utrzymać uwagę w obliczu agresji rosyjskiej na Ukrainę, która spowodowała masową migrację osób przez wschodnie granice Polski. Te dwa skrajnie od siebie odmienne przykłady zarządzania terenami przygranicznymi skłaniają do przemyślenia tego, czym współcześnie jest granica – jako pojęcie filozoficzne, socjologiczne czy geopolityczne. Te rozważania teoretyczne, prowadzone z wygodnego i bezpiecznego dystansu bycia stąd to wciąż za mało.
Granica, czyli linia, której fizycznie nie ma jest jednak realnie istniejącą przestrzenią, w ramach której działają obok siebie biopolityka (selekcjonująca życie, które jest postrzegane jako warte uratowania) oraz nekropolityka (odpowiedzialna za skazanie na śmierć tych, którzy nie są uznawani za godnych życia). Fakt, że właśnie ta przestrzeń łączy te dwa podejścia nie jest niczym wyjątkowym – taka jest jej funkcja. Granica konstruuje ludzi „nielegalnych” i „legalnych” w ścisłej zależności od aktualnych potrzeb przepływu kapitału, chwilowej opłacalności pewnych gestów i praktyk wobec meandrów polityki migracyjnej (zarówno tej lokalnej, jak i kontynentalnej). W takiej perspektywie nawet humanitaryzm przyczynia się do konstruowania granicy antropologicznej, dysponując zarówno władzą uczłowieczania, co zezwierzęcenia – gdzie ta druga działa na tych wszystkich, którzy nie doświadczyli łaski tej pierwszej[1].
Budzę się w miejscu, w którym żaden człowiek nie zdoła żyć to cykl obrazów, które dotyczą doświadczeń wypartych i wymazywanych z przekazu medialnego: zasieków i murów, bezprawnych deportacji, cmentarzysk ciał osób, które zostały uznane za niewarte życia: zmarły z głodu, wyziębienia, utonęły i zostały poddane torturom. To także wizerunki miejsc objętych stanem wyjątkowym; fragmentów przestrzeni, w których dzieją się losy gorsze od śmierci i heroiczne akty pomocy. Nie spodziewajcie się malarskiego realizmu, bo on w takiej sytuacji jest bezradny – to raczej świat spotęgowany, nie-do-wyobrażenia ze zdystansowanej perspektywy. Świat, w którym zaciera się podmiotowość i ostre granice przedmiotu; który na zawsze grzęźnie w błocie i wraz z roztopami rozkłada się na atomy.
Obrazom towarzyszą wypowiedzi osób wspomagających działania Grupy Granica – działającej na pograniczu białorusko-polskim nieformalnej sieci pomocy osobom migrującym.
[1] Zob. Ł. Moll, Granice europejskiego uniwersalizmu w perspektywie poststrukturalistycznej filozofii politycznej, Uniwersytet Śląski, 2018, s. 102-103.
Adam Kozicki (ur. 1992, Warszawa) – absolwent Wydziału Grafiki oraz Wydziału Malarstwa stołecznej ASP. Laureat Nagrody mBanku „m jak malarstwo” (UpComing, 2021) i III nagrody w 45. edycji Biennale Bielskiej Jesieni (2021). Jego prace w 2022 roku brały udział m.in. wystawie zbiorowej „Niepokój przychodzi o zmierzchu” w Zachęcie – Narodowej Galerii Sztuki oraz 14. edycji festiwalu WARSZAWA W BUDOWIE – „Walka o ulice” w Muzeum Sztuki Nowoczesnej. Bliska jest mu idea (post)sztuki, w ramach której zaangażowanie społeczne jest trwale złączone z twórczym aktywizmem.
współpraca kuratorska i teksty: Aleksy Wójtowicz
organizator i producent wystawy: 66P Subiektywna Instytucja Kultury
patroni medialni: Le Monde Diplomatique, NN6T, Magazyn Kontakt, Pismo Artystyczne FORMAT
godziny otwarcia: śr.: 14:00-18:00, czw.: 14:00-20:00, pt., sb.: 14:00-18:00 [pon., wt., niedz.: nieczynne]. Wystawę zwiedzać można poza godzinami otwarcia po wcześniejszym umówieniu osobistym, telefonicznym (tel. 798 072 330) lub mailowym ([email protected]).
Я прокидаюся в місці, в котрому не зможе жити жодна людина.
Адам Козицький
16.03-22.04.2023
Кураторська екскурсія: 23.03, год. 18.00
Вхід вільний
Виставка складається із циклу робіт Адама Козицького, які були створені протягом останніх кількох місяців. Представлені картини об’єднані темою кордону – з особливим акцентом на ситуації на польсько-білоруському кордоні. У зв’язку з гуманітарною кризою та введенням надзвичайного стану на цій території саме ця ділянка на деякий час стала цікавою для ЗМІ – але не настільки, щоб утримати увагу в умовах російської агресії проти України, яка спричинила масову міграцію людей через східні кордони Польщі. Ці два надзвичайно різні приклади управління прикордонною територією змушують замислитися над тим, що таке сучасний кордон – як філософське, соціологічне чи геополітичне поняття. Цих теоретичних міркувань, проведених з комфортної і безпечної відстані звідси, все одно недостатньо.
Кордон, тобто лінія, якої фізично не існує, є, однак, реальним простором, у якому пліч-о-пліч діють біополітика (яка селекціонує життя, котре сприймається як варте порятунку) та некрополітика (відповідальна за винесення смертного вироку тим, хто не вважається гідним життя). Те, що саме цей простір поєднує ці два підходи, не є унікальним – така його функція. Кордон створює «нелегальних» і «легальних» людей у тісній залежності від актуальних потреб потоку капіталу, тимчасової прибутковості певних жестів і практик щодо меандрів міграційної політики (як місцевої, так і континентальної). У такій перспективі навіть гуманітаризм сприяє побудові антропологічного кордону, маючи владу як олюднювати, так і анімалізувати – де та остання діє на всіх тих, хто не відчув прихильності першої[1].
Я прокидаюся в місці, в котрому не зможе жити жодна людина — це цикл картин, які стосуються витісненого і стертого із медіа досвіду: колючого дроту і стін, незаконних депортацій, кладовища тіл людей, життя котрих було визнано не вартим: вони померли від голоду, переохолодження, втопилися і були піддані катуванням. Це також зображення місць, де діє надзвичайний стан; фрагменти місць, де відбувається щось гірше за смерть, і героїчні акти допомоги. Не чекайте малярського реалізму, бо в такій ситуації він безпорадний – це скоріше підсилений світ, який неможливо уявити з далекої перспективи. Світ, де суб’єктивність і чіткі кордони об’єкта розмиті; котрий назавжди грузне в багнюці і з відлигами розкладається на атоми.
Картини супроводжуються промовами людей, які підтримують діяльність Групи Кордон –
діючої на білорусько-польському кордоні неформальної мережі допомоги мігрантам.
[1] Див. Л. Молл, Межі європейського універсалізму в перспективі постструктуралістської політичної філософії, Сілезький університет, 2018, ст. 102-103.
Адам Козицький (нар. 1992, Варшава) – випускник Факультету Графіки та Факультету Живопису Академії образотворчих мистецтв у Варшаві. Лауреат нагороди mBanku «m jak malarstwo» (UpComing, 2021) та III нагороди на 45-му Бієнале Бєльська Осінь (2021). Його роботи у 2022 році брали участь, зокрема, у колективній виставці «Тривога приходить у сутінках» у Національній галереї мистецтв Захента та 14-ому фестивалі WARSZAWA W BUDOWIE — «Боротьба за вулицю» в Музеї сучасного мистецтва. Йому близька ідея (пост)арту, в якому соціальна залученість постійно пов’язана з творчим активізмом.
кураторська співпраця та тексти: Алекси Войтови
організатор та продюсер виставки: 66P Суб’єктивна Інституція Культури
медіа-меценати: Le Monde Diplomatique, NN6T, Magazyn Kontakt, Pismo Artystyczne FORMAT
Години роботи: ср: 14:00-18:00, чт: 14:00-20:00, пт, сб: 14:00-18:00 [пн, вт, нд: зачинено]. Виставку можна відвідати в неробочі години за попереднім записом особисто, за телефоном (тел. 798 072 330) або електронною поштою ([email protected]).