кураторська співпраця: Олексій Войтович
виставка: 16.03-22.04.2023
Виставка складається із циклу робіт Адама Козицького, які були створені протягом останніх кількох місяців. Представлені картини об’єднані темою кордону – з особливим акцентом на ситуації на польсько-білоруському кордоні. У зв’язку з гуманітарною кризою та введенням надзвичайного стану на цій території саме ця ділянка на деякий час стала цікавою для ЗМІ – але не настільки, щоб утримати увагу в умовах російської агресії проти України, яка спричинила масову міграцію людей через східні кордони Польщі. Ці два надзвичайно різні приклади управління прикордонною територією змушують замислитися над тим, що таке сучасний кордон – як філософське, соціологічне чи геополітичне поняття. Цих теоретичних міркувань, проведених з комфортної і безпечної відстані звідси, все одно недостатньо.
Кордон, тобто лінія, якої фізично не існує, є, однак, реальним простором, у якому пліч-о-пліч діють біополітика (яка селекціонує життя, котре сприймається як варте порятунку) та некрополітика (відповідальна за винесення смертного вироку тим, хто не вважається гідним життя). Те, що саме цей простір поєднує ці два підходи, не є унікальним – така його функція. Кордон створює «нелегальних» і «легальних» людей у тісній залежності від актуальних потреб потоку капіталу, тимчасової прибутковості певних жестів і практик щодо меандрів міграційної політики (як місцевої, так і континентальної). У такій перспективі навіть гуманітаризм сприяє побудові антропологічного кордону, маючи владу як олюднювати, так і анімалізувати – де та остання діє на всіх тих, хто не відчув прихильності першої[1].
Я прокидаюся в місці, в котрому не зможе жити жодна людина — це цикл картин, які стосуються витісненого і стертого із медіа досвіду: колючого дроту і стін, незаконних депортацій, кладовища тіл людей, життя котрих було визнано не вартим: вони померли від голоду, переохолодження, втопилися і були піддані катуванням. Це також зображення місць, де діє надзвичайний стан; фрагменти місць, де відбувається щось гірше за смерть, і героїчні акти допомоги. Не чекайте малярського реалізму, бо в такій ситуації він безпорадний – це скоріше підсилений світ, який неможливо уявити з далекої перспективи. Світ, де суб’єктивність і чіткі кордони об’єкта розмиті; котрий назавжди грузне в багнюці і з відлигами розкладається на атоми.
Картини супроводжуються промовами людей, які підтримують діяльність Групи Кордон –
діючої на білорусько-польському кордоні неформальної мережі допомоги мігрантам.
[1] Див. Л. Молл, Межі європейського універсалізму в перспективі постструктуралістської політичної філософії, Сілезький університет, 2018, ст. 102-103.
Адам Козицький (нар. 1992, Варшава) – випускник Факультету Графіки та Факультету Живопису Академії образотворчих мистецтв у Варшаві. Лауреат нагороди mBanku «m jak malarstwo» (UpComing, 2021) та III нагороди на 45-му Бієнале Бєльська Осінь (2021). Його роботи у 2022 році брали участь, зокрема, у колективній виставці «Тривога приходить у сутінках» у Національній галереї мистецтв Захента та 14-ому фестивалі WARSZAWA W BUDOWIE — «Боротьба за вулицю» в Музеї сучасного мистецтва. Йому близька ідея (пост)арту, в якому соціальна залученість постійно пов’язана з творчим активізмом.
путівник по виставці
організатор та продюсер виставки: 66P Суб’єктивна Інституція Культури
медіа-меценати: Le Monde Diplomatique, NN6T, Magazyn Kontakt, Pismo Artystyczne FORMAT