The Blind Man
Андрея Анґель
(...Другий номер «The Blind Man» з’явиться, коли ТИ надішлеш до нього достатньо матеріалів…)
кураторка: Пауліна Брелінська-Ґаршткa
вернісаж: 4.12 (четвер), о 18:00
тривалість виставки: 4.12.2025 – 21.02.2026
авторсько-кураторська екскурсія: 6.12.2025 (субота), о 15:00
Виставка Андреї Анґель The Blind Man трактує архіви як живий, творчий процес. Її назва походить від дадаїстичного журналу „The Blind Man” 1917 року, заснованого Марселем Дюшаном, П’єром Роше таБеатріс Вуд у Нью-Йорку. Проте це не є продовженням дадаїзму. Мисткиня не цитує історію, а надихається власною, багаторічною практикою читання та інтерпретації зібраних зображень і предметів. Під часвиставки у 66P вона оновлює символічну назву журналу, надаючи їй власне трактування.
Головною темою виставки є ідеологічна сліпота, тобто внутрішній механізм, який дозволяє бачити лише те, що вигідно. Вона не має нічого спільного з порушенням роботи органу чуття. Людина, свідомосліпа, у розповіді мисткині може викликати зневагу з боку оточення або ж стати впливовою політичною фігурою. Роботи, представлені на виставці, намагаються передати цю внутрішню суперечність у людиніта показати, як вона впливає на суспільні ситуації.
Завдяки виставці ми занурюємося у дві переплетені оповіді про практику Анґель.
Перша — це презентація сканів, зібраних протягом багатьох років. Вирвані з контексту й включені до представлених робіт, ці зображення походять із книжок на різні теми, походять з різних країн і знайдені в різних проміжках часу. Румунська мисткиня надихається «Атласом Мнемозіни» Абі Варбурга, який досліджував, як образи та метафори подорожують у часі й просторі, як жести та емоції несуть у собіприховану психологію епохи. Історик поєднував високу культуру з масовою — від живопису Альбрехта Дюрера до реклами гольфу, — критикуючи суто стилістичний підхід до аналізу. Андрея Анґель працюєінакше. Її архіви багатомовні, багатоконтекстуальні, але позбавлені ієрархії. Мисткиня надає їм форму, проте не нав’язує значень. Кожен предмет може стати символом — він обмежений лише уявою таасоціаціями.
Друга оповідь — це хореографія простору виставки, прем’єрно представлених вітрин та інсталяційних артефактів, які мисткиня укладає в продуману констеляцію. Разом ці об’єкти дають змогу зазирнути в її мисленнєві процеси. Варто підкреслити, що кожен елемент виставки «The Blind Man» є коментарем як до приватного, так і до публічного виміру. Як приклад можна навести дві вітрини, розташовані поруч. Робота Vessel є коментарем до публічного страху — того, як політичні та соціальні позиції влади використовують образи, щоб формувати колективну уяву. Мисткиня викриває моральну сліпоту як механізм влади: ті, хто формує наративи, часто свідомо відвертають погляд від страждання. Жінки, що опиняються в подібних публічних ролях, особливо вразливі — їхні тіла та образи піддаються оцінці. Ніж, розміщений у вітрині — у грудях загадкової постаті, — стає символом цієї публічної експозиції: холодний, гострий, і знаходиться на рівні очей. Він є трофеєм, доказом, інструментом, який може різати, але водночас бути фетишем влади. Це метафора чоловічого насильства — як символічного, так і фізичного — щодо жінок у публічній сфері. На противагу цьому, об’єкт Love переносить в інтимне домашнє середовище, де насильство залишається невидимим. Ліжко, що асоціюється з любов’ю та близькістю, приховує під каркасом бейсбольну биту — символ, укорінений у контролі, захисті власної території та почутті володіння. Мисткиня не звинувачує й не має жодних очікувань. Натомість вона ставить запитання про те, як ми дивимося і як інтерпретуємо аномалії?
Глядач тут не спостерігач, а гравець — він входить у констеляцію, пересуває елементи, створює власні послідовності. Таким чином, «The Blind Man» не завершується стінами галереї, про що свідчать додаткові концептуальні коментарі.
🎱PS.
Другий номер «The Blind Man» з’явиться, коли ти надішлеш до нього достатньо матеріалів — це підзаголовок експозиції.
Ми, глядачі, які створюємо образи, також створюємо персону The Blind Man. – цитата з Kant After Duchamp (MIT Press, 1996) — це запрошення до активної участі.
🎱PPS.
До кураторського тексту були додані авторські записки та нотатки Андреї Анґель у дусі flow-of-thought (англ. «потік думок»). Це коментар до робіт, який вводить ще один рівень діалогу та взаємозв’язку міжпублічним і приватним у контексті художньої практики. Для мисткині це є формою побудови іммерсивного світу.
🎱PPPS.
Виставка набуває додаткового виміру завдяки експериментальному діалогу між мисткинями. Анґель була запрошена кураторкою коментувати дослідницькі архіви іншої мисткині, Бетан Х’юз, яка, у своючергу, проводила художні дослідження творчості Марселя Дюшана. Ця нетипова кореспонденція є відкритим експериментом, у якому два погляди на архіви переплітаються в новий наратив. Вона відповідаєна запрошення щодо появи другого номера The Blind Man. Сама книга з коментарями є частиною експозиції.
Біографії
Андрея Анґель — Народжена та вихована в Румунії у 90-х роках, живе та працює у Вроцлаві. Її роботи поєднують готові, знайдені меблі середини минулого століття, асамбляж як техніку письма, з новозбудованими елементами та кабінетами курйозів, що вимагають тривалої емоційної роботи. Натхненна ситуаціями та елементами, які на перший погляд можуть здаватися буденними, Анґель у своїйпрактиці перевертає цю простоту та виявляє надзвичайне у чутливості, яка містить і турботу, і іронію.
У 2025 році її роботи були представлені на груповій виставці «Unleashing the Sins of Sculpture» у Галереї Scânteia+ у Бухаресті, присвяченій сучасним румунським скульпторкам. У тому ж році вона також бралаучасть у престижній інституційній виставці «One Eye Laughing, the Other Crying. Art From Romania. Kolekcja Ovidiu Șandora» у Міжнародному центрі культури в Кракові.
У 2023 році вона брала участь у груповій виставці «AFFAIR Warsaw | meltdown» у Галереї Piktogram у Варшаві, а також співорганізувала виставку «UNTITLED (EMOTIONAL LANDSCAPE)» разом із Радеком Шлагому Міському центрі мистецтва в Ґожові-Велькопольському. Її творчість також була представлена на виставці «12 Years After. A Survey of Romanian Art in 180 Works», яка презентувала нові надходженняНаціонального музею сучасного мистецтва у Бухаресті в 2021 році.
Пауліна Брелінська-Ґарштка — кураторка, менеджерка митців та мистецтвознавиця. Членкиня дослідницького тріо ¿Czy badania artystyczne? (разом із Зофією Резнік та Зофією Малькович) та ПроцесуСпільних Роздумів (присвяченим впровадженню художніх досліджень у Польщі), кураторка програми OP YOUNG та Мистецької Резиденції ім. Конрада і Павла Яродзьких 2025. У повсякденному життіпов’язана з Вроцлавським інститутом культури, де координує резиденційні проєкти та міжнародні програми.
Протягом багатьох років займається мистецькими та кураторськими дослідженнями, цікавиться теорією та її практичним застосуванням. У 2018 році реалізувала дослідницько-кураторську виставку Voyager’sRecord, якій також присвятила свою магістерську роботу. У 2020 році була співавторкою першої в Польщі конференції, присвяченої мистецьким дослідженням. Експериментує з різними форматами співпраціміж митцями, інституціями та журналами, особливу увагу приділяючи міжнародному діалогу та обміну мистецькими практиками. Свої тексти публікувала, зокрема, в e-Czas Kultury, Contemporary LYNX, Magazyn SZUM, Didaskalia. NN6T, Artluk, Zeszyty Artystyczne.
Команда 66P та співпрацюючі особи
організація, продукція та реалізація: Рената Яродзька, Рафал Яродзький, Пйотр Лісовський, Мірек Луцкось, Анна Круковська, Мірек Худий, Патриція Уцеклак, Лукаш Балацінський, Данута Кшивіцька, Тереса Гайлаш-Ґолонка, Міхал Чаплінський, Катажина Малолепша, Каміл Олендер
промоція: Fest Promo
графічна ідентифікація: Кінґа Ґралак
переклади: Юлія Ліцевич, Кароль Ванєк
медійні партнери: MIEJ MIEJSCE, SZUM
