виставка: 8.12.2022-14.01.2023
організатори виставки: Галерея Geppart АОМ Вроцлав та 66P Субʼєктивна Інституція Культури
куратор: Марек Снецинський
Документація виставки фото: Малґожата Куйда
Конрад Яродзький у своїх картинах часто працював на межі між абстракцією і фігурацією – він робив це, до прикладу, тоді, коли в 60-х і 70-х роках XX століття у своїх роботах він зосередився на мотиві голови, який дозволяв йому побороти власні травматичними спогадами про війну (як у серії робіт “Розірвані голови”). Ця межа була також добрим місцем для формулювання питань про сутність творчості й ілюстрацій, саме тут художник міг заглибитись у сенс картини, вести творчий діалог з екзистенціалізмом та структуралізмом. У мистецьких дослідженнях простору, що проводились в наступні десятиліття, все ще існувала напруженість між тим, що можна розпізнати й назвати, і тим, що не піддається називанню, що є абстракцією або що ми визнаємо складною естетичною структурою органічного характеру.
У його роботах як і раніше проявлявся темперамент перфекціоніста, проте естетична і формальна досконалість рисунків і живопису не була для нього ціллю самою в собі, а лише інструментом, за допомогою якого він міг підіймати в картинах істотні теми, розповідати про свої зацікавлення і захоплення, екзистенційні страхи та небезпеки.
Відеоанонс виставки
У своїх роботах художник коментував реальність, що його оточувала, як матеріальну, доступну в повсякденних чуттєвих переживаннях, так і культурну, що проявлялась в різних художніх феноменах, в інтелектуальних дебатах або ідеологічних маніпуляціях. Таким чином, він був свого роду діагностом сучасності, але при цьому був далекий від художніх або “священичих” жестів і установок – його не цікавив романтичний міф про художника, для нього важливий був скоріше бойсовскій підхід, у якому художник – це людина, яка усвідомлює той факт, що його різноманітні дії є невіддільною складовою життя, є феноменами, плетеними в тканину повсякденного життя. Конрад Яродзький був переконаний, що світ є таким, яким його створюють наші розповіді про нього, а самі розповідь про світ, про те, яким він є і яким він може бути, – це споконвічна роль мистецтва. І при цьому він ніколи не займався художньою публіцистикою, його не цікавили спеціальні творчі коментарі, які зазвичай мають короткий термін придатності. Його роботи, каталізаторами створення яких стали різноманітні переживання та досвід, мають позачасовий, універсальний характер.
Виставка була задумана як багатоелементна, дуже сучасна розповідь художника, який задається найважливішими людськими питаннями, який у своїх роботах говорить про темряву і світло, про час і простір, про їх ритм і щільність, який розмірковує про творіння і руйнування, про життя і смерть, про хаос і космос. Художник, який не хотів стати для нас наставником, а нашим партнером, як у розумінні світу, так і в розмові.
Конрад Яродзький – народився 1927 року в Заклікуві (повіт Красник), помер 2021 року у Вроцлаві. Художник, архітектор і кресляр. У 1949-1958 роках вивчав архітектуру у Вроцлавській політехніці та живопис у Державній вищій школі образотворчих мистецтв у Вроцлаві. Багаторічний викладач Вроцлавської художньої школи (з 1991 р. – професор), декан Факультету живопису та скульптури (1981-1984), ректор (1993-1999). Член та учасник виставок Вроцлавської групи. Відповідальний за виставки і симпозіуми Шлях і Правда в костелі Святого Хреста у Вроцлаві (1985-1987). Автор кількох десятків персональних виставок та учасник багатьох колективних презентацій у Польщі та за кордоном, творець численних архітектурних проєктів, відзначених нагородами.
Фото: Лінда Парис, люб’язно надано mia ART GALLERY
Документація вернісажу фото: Малґожата Куйда
Виставка Конрада Яродзького супроводжується прем’єрою двомовної монографії із серії «Мистецьке Середовище Вроцлава», виданої Академією образотворчих мистецтв у Вроцлаві. Видання можна буде придбати під час вернісажу, а також у крамниці 66P (стаціонарно та онлайн: www.66P.pl/sklep).